Інформація про проведені заходи до Дня Соборності України

 

Про відзначення Міжнародного Дня Європи у закладах (професійно-технічної) освіти області

9 травня у країнах Євросоюзу  та у  нашому місті  відзначався День Європи. Європейський вибір України – це запорука її розвитку і альтернативи цьому вибору немає. Україна пройшла довгий і тернистий шлях, щоб довести до логічного завершення ідею інтеграції у Європейський Союз.

Всі заклади професійної (професійно-технічної) освіти області долучились до проведення освітніх заходів, виступивши на підтримку Європейського Союзу та  акцентуючи на аксіоматичному твердженні про те, що наша держава належить до європейського спільного дому.

Заслуговують на особливу увагу загальноучилищні Тижні Європи, що включали в себе найрізноманітніші інформаційно-просвітницькі заходи,  уроки, виховні та інформаційні години щодо європейського майбутнього України, тематичні бесіди, виступи-лекторії у бібліотеках, «круглі столи», веб-калейдоскопи цікавих фактів. Вихователями та наставниками груп поширювались в учнівських вайбер-групах та classroom відеоролики: «Мої європейські цінності», «Історія створення ЄС», «Як влаштований Європейський Союз», «Представництво Європейського Союзу в Україні».

Також у багатьох закладах проводились різноманітні конкурси та вікторини, наприклад: конкурси учнівських електронних інформаційних плакатів «Єдність у різноманітності», онлайн-вікторини на тему «Демократія – як цінність країн Європейського Союзу», конкурси учнівських творів за темою «Що я можу зробити для перемоги гідного Європейського життя в Україні», квести  «Європа починається з кожного з нас», інтерактивні  онлайн-ігри «Вивчай Європу – змінюй Україну».

У бібліотеках освітніх закладів було організовано конкурси фотоколажів   «Україна – держава європейська», проведено книжково-ілюстративні виставки: «Європа – наш цивілізований вибір», «Європа у барвах і слові».

В читальних  залах бібліотек закладів професійної (професійно-технічної) освіти  для відвідувачів із числа переселенців, які проживають в гуртожитках, проводилися онлайн-подорожі: «Туристичними шляхами Європи», «Віртуальні мандрівки бібліотеками країн Європи» та ін.

Учнівська молодь ЗП(ПТ)О активно та творчо долучалася до проведення заходів, адже кожен здобувач освіти розуміє просту та справедливу істину про те, що  Європейський Союз виступає союзом демократичних держав, які працюють разом заради збереження миру і  прогресу – щоб попередити жахливі війни та їх наслідки. Разом – до ЄС, з вірою в серцях у нашу Перемогу та перемогу європейських цінностей!

День матері: історія святкування та традиції

    У другу неділю травня українці відзначають день найдорожчої для кожного з нас людини – матері. І здається цілком природним, що в нас є таке свято. Та з чого ж усе починалося?

Традиція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року його офіційно відзначили вперше.

Проте перші згадки про цей день з’явилися набагато раніше. Схоже свято існувало у древніх греків – це був день ушанування богині Реї, матері всіх богів. А у стародавньому Римі відзначали день богині-матері Кібели. Святкування тривало три дні у березні. Кельти вшановували богиню Бріджит – войовничу жінку, яка поєднала в собі тендітність і неймовірну силу.

Британці ще з XVII століття влаштовували «Материнську неділю». Це була четверта неділя посту, під час якої вшановували матерів. У вікторіанські часи діти з бідних родин часто працювали далеко від дому. Лише один раз на рік їх відпускали додому на один день, тож вони намагалися принести своїм мамам чи бабусям маленькі подарунки, щось на кшталт букета квітів. Цікаво, що з тих часів і до сьогодні заведено у цей день дарувати британським мамам тортик, прикрашений дванадцятьма кульками марципанів.

А в Америці вперше про День матері заговорили 1872 року, коли відома американська пацифістка Джулія Ворд висловила ідею щодо цього свята – єдність матерів за мир у всьому світі. Щороку вона влаштовувала в Бостоні масові мітинги. На жаль, її слова тоді не були почуті.

У 1907 році естафету перейняла Анна Джарвіс. Передчасна смерть її матері стала для жінки справжньою трагедією. Вона вважала, що не змогла повною мірою віддячити мамі й висловити їй свою любов. У пам’ять про неї Анна намагалася переконати державних чиновників запровадити свято для всіх матерів. Вона писала листи до всіх конгресменів, сенаторів і публічних осіб, державних установ та законодавчих органів. У цьому її підтримало багато жінок. І їй таки пощастило – 1910 року штат Вірджинія першим офіційно відсвяткував День матері. А через 4 роки тодішній президент Вудро Вільсон погодився відзначати цей день кожної другої неділі травня. Сьогодні в США заведено носити в цей день на одязі гвоздику: якщо вона будь-якого кольору, крім білого, – мати жива, якщо біла – то це вшанування померлих матерів. Таку ж традицію перейняли австралійці.

Згодом, після закінчення Першої світової війни, традиція розповсюдилася й по інших країнах. Першою свято підтримала Швейцарія. Ще близько 30 країн обрали для цього дня інші дати: норвежці святкують День матері у лютому, вірменці – у квітні, білоруси, аргентинці та індійці – у жовтні, іспанці та португальці – у грудні. І кожна з країн святкує його по-різному.

В Австралії, наприклад, цей день не є ні офіційним, ні державним святом. Та це не заважає місцевим жителям ушановувати своїх матерів. Австралійці дарують подарунки свої мамам на знак поваги ще з 1924 року. Але історія цього дня досить своєрідна: одна панночка на ім’я Джанет Гайден якось потрапила до державного будинку для жінок. Їх там було чимало й усі вони були покинуті та забуті. Джанет вирішила підбадьорити їх і розпочала масштабну акцію – збирала пожертви від місцевих підприємців, державних чиновників, простих чоловіків і школярів, аби зробити цим жінкам подарунки. Очевидно, ідея всім припала до душі, тому наступного року все повторилося. Сьогодні, окрім дати святкування, традиційними тут стали і хризантеми, які отримує кожна матуся.

Японія вперше відсвяткувала День матері 6 березня 1931 року. Це був день народження імператриці Коджюн. Однак свято не набуло популярності. Зате після Другої світової війни, коли вплив США в Японії був особливо відчутним, місцеві перейняли традицію й до сьогодні святкують День матері у другу неділю травня. Місцеві жителі дарують жінкам у цей день гвоздики. І хоча японці завжди славилися не найпривітнішим ставленням до жінок, вони розуміють, що центральною фігурою традиційної сім’ї завжди була, є і буде жінка.

У Мексиці в цей день відбувається спеціальна католицька служба, під час якої звучить пісня Las mananitas. А в австрійських ресторанах з’являються спеціальні страви до Дня матері.

Та найбільше, напевно, люблять це свято жителі турецького міста Афйон-Башмакчі – вони святкують його 52 рази на рік – щоп’ятниці. Але така традиція виникла не випадково. Раніше дівчата, що вже вийшли заміж і пішли з рідного дому, щоп’ятниці відвідували своїх матерів. Звичай зберігся й до сьогодні. Всі заклади у цей день закриті, окрім магазинів, які радо вітають жінок.

В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати мам. Отже, перший День матері святкували українці з діаспори. Однак уже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редакторка тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Того ж року Союз українок посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їхнім патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні заходи, аби вшанувати рідних матусь.

З приходом радянської влади День матері заборонила влада. Його не святкували впродовж майже 50 років. Коли Україна нарешті здобула незалежність, громадські організації, серед яких був той самий Союз українок, повернули свято українцям.

Чому мами заслужили на таке особливе ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає в матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій і звичаїв, які вона передає своїм дітям. В їхніх руках – продовження роду та виховання достойних членів суспільства. Крім того, українські мами – справжні захисниці! Не має такого роду чи виду військ у Збройних Силах України, де б не проходили військову службу жінки.

Цікаво, що День матері відзначають не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов’ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоб та дарувала людям життя.

День матері – це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за все те добре, що вони для нас зробили, за їхні самопожертву та любов. Тому не забудьте привітати своїх матусь. Цього дня ви можете подарувати їм щастя!

           

Про традиції святкування Велокодніх  свят

Великдень святкують у всьому світі. Назвати цей день звичайним святом було б неправильно, адже воно вважається культовою подією світової історії і головним днем ​​у році для всіх православних християн. Кожен, хто шанує це свято, отримує надію на порятунок, адже воскрес Христос. Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, чимало обрядів і традицій в Україні пов’язане з ним.

У багатьох куточках  України великодні традиції та обряди дотримуються практично в незмінному вигляді, такими, якими вони дійшли до нас з найдавніших часів.

Святкування

Хто знає, чому Великдень щороку святкується в різні дні? Напевно, більшість. І все ж… У 1-му столітті нашої ери воскресіння Христа святкували кожного тижня, але у 2-му вже почалися суперечки щодо  цього питання. Тому відбувся Нікейський собор, на якому постановили, що Великдень святкуватиметься після 21 березня в неділю після повного місяця. А оскільки це явище відбувається завжди в різний час, то і дата святкування різниться. Тому, щоби визначити дату святкування Великодня, спочатку визначають, коли місяць вперше буде повним після весняного рівнодення. А наступна неділя і буде святковою.

Однак, християни користуються двома різними календарями. Православні та греко-католики слідують юліанському календарю. Католики віддають перевагу григоріанському, згідно з яким весна розпочинається раніше на 13 днів. Саме тому католицький та православний Великдень святкують у різні дні, але деколи трапляється, що обидві дати збігаються.

Великодня ніч

                У цей час стається чимало цікавого. Більшість християн йдуть до церкви на нічне богослужіння. Однак у деяких європейських народів є звичай: люди запалюють великі вогнища, які символізують перемогу Христа над темрявою язичницьких часів.

Наші предки цієї ночі розпалювали вогнище біля церкви та всю ніч слідкували, щоби воно не згасло. Всі решта, хоч і залишались вдома, теж намагались не спати. Казали, хто засне у цю ніч, весь рік буде сонним.

У великодню ніч будь-хто міг випробувати свою вдачу. Предки вважали, якщо взяти червоне яйце і піти з ним на пошуки прихованих скарбів, то неодмінно їх знайдеш. Яйце, нагріваючись у руці, вказує на потрібну місцину. Але додавали, що цей обряд досить небезпечний.

Писанки

       Традиція розмальовувати писанки є практично у всіх народів. Яйце завжди символізувало нове життя. Але неодмінно стається так, що старе повинне дати місце новому. Тому писанку символічно розбивають.

Слов’яни катали писанки по землі для родючості та зберігали впродовж року, щоби захистити домівку від різних негараздів. Якщо хтось хотів поспілкуватися з померлим родичом, він брав три червоних яйця і похристосувався з ним на його могилі, а самі яйця згодовував потім птахам.

Існує багато легенд про появу звичаю фарбувати яйця. Одні пов’язують його з імператором Марком Аврелієм. Курка, що належала його матері, знесла яйце, всіяне червоними крапками, що означало народження майбутнього правителя. Римляни надсилали один одному фарбовані яйця як привітання.

Інші вважають, що після смерті Христа іудеї зібрались на бенкет, на якому серед інших страв була засмажена курка та зварені яйця. Один з присутніх заявив у ході розмови, що Ісус воскресне через три дні, на що господар відповів: «Якщо курка на столі оживе, а яйця почервоніють». На його подив так і сталось.

Ще одна легенда розповідає, що першою фарбувала яйця Діва Марія, яка таким чином забавляла маленького Ісуса.

Хтось більше схиляється до версії, що все набагато простіше: колись (як і тепер) впродовж посту не можна було вживати багато продуктів, серед яких були і яйця. Бажаючи зберегти цінні харчі, люди варили їх, а щоб не переплутати із сирими, фарбували.

Однак, найбільш розповсюдженою є розповідь про те, як Марія Магдалина прийшла до Тиверія і подарувала йому за тодішнім звичаєм яйце. Коли вона розповідала йому про воскресіння Христа, той не повірив: «Як може хтось воскреснути з мертвих? Це так само неможливо, як якби це яйце раптом стало червоним». Так і сталось, яйце почервоніло, на що здивований імператор вигукнув «Воістину воскрес!»

До речі, найбільша писанка знаходиться в канадському містечку Вегревілль: 8 м завдовжки, 5 м завширшки, а важить це чудо близько 2 тон. Не дивуйтесь, вона така важка, тому що збудована з уламків літаків (хоч як не дивно це звучить). Подібно до флюгера, вона повертається за вітром, а видно її в радіусі кількох кілометрів. Створили це диво на згадку про перших українців, котрі приїхали на територію Канади багато років тому.

Великдень

         Святкування Великодня з часом обросло новими звичаями та традиціями. Але це не означає, що ми забули про старі обряди.

Ось, наприклад, в давнину першого великоднього дня всі господині залишались вдома та накривали стіл. Гостинці були заздалегідь готові для приходу гостей і стояли весь день. Натомість чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих.

За святковим сніданком споконвіків збиралася уся сім’я, щоби триматися разом і наступного року. У цей час свати ходили один до одного. Молодята сідали в червоний кут, наречений звертався до своєї майбутньої дружини тільки на «ви» і пригощав її різними стравами.

А ще, кажуть, якщо у четвер великоднього тижня викинути з будинку весь мотлох, то впродовж року у домі буде чисто.

Паска

       Щороку наші господині готують паску, яка є чи не найголовнішим атрибутом у святковому кошику. Однак у кожної країни є свій аналог святкового хліба. Британці, наприклад, печуть великодній кекс.

Найстаріший святковий кекс, котрий зберігся до наших днів, був приготовлений ще у 1821 році Вільямом Скіннером. Цікаво, що за стільки часу він навіть не запліснявів і досі пахне як свіжий. На ньому все ще видно зображення хреста. Реліквія належить пра-пра-правнучці пекаря, 91-річній Ненсі Тітман, яка планує передати її своїм дітям, внукам, а згодом і правнукам.

А якщо звернутись до древніх традицій, шматком освяченої паски українці годували птахів, котрі сідали на вікно. Це був символ багатства та удачі.

 Святкові гуляння.

             Після святкового сніданку наші пращури влаштовували гучне гуляння з іграми, гойдалками та хороводами. Подекуди вони могли затягнутись на кілька тижнів. У багатьох народів була традиція водити великий хоровод під народну музику. А на гойдалках каталися всі, хто хотів позбутися гріхів та різних напастей.

Цікаві традиції народів світу

          Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому кожен народ має власні цікаві звичаї та обряди. Наприклад, у Болгарії люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя. Писанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.

У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

Для шведів великоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки. Крашанки вони роблять з картону, а всередину кладуть цукерки.

Колись в Італії напередодні Великодня по домівках розносили палаючий факел – вогонь із церкви, однак сьогодні на місце цієї традиції прийшли феєрверки.

 

Інформація про виконання Державної цільової Програми національно-патріотичного виховання

Інформація про відзначення Дня Соборності в ЗП(ПТ)О

Довідка про проведені заходи до Дня захисників та захисниць України

Довідка про заплановані заходи з відзначення 30-ої річниці Незалежності України в ЗП(ПТ)О

Довідка про заплановані заходи з відзначення 25-ої річниці Конституція України в ЗП(ПТ)О

 

Творче об’єднання “Подільський край”

 

Творче об’єднання «Подільський край» працює упродовж 12 років на базі Вінницького державного центру естетичного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів. Організаційна структура об’єднання складається з 6 гуртків та клубів краєзнавчого спрямування: «Джерело», «Краєзнавець», «Промінь», «Подоляни», «Сокіл», «Юний історик».

На спільних засіданнях вихованці знайомляться з історією та побутом, ремеслами і промислами українського народу свого регіону, беруть участь у майстер-класах з писанкарства, фітофлордизайну, соломоплетіння; зустрічаються з народними умільцями Вінниччини, проводять цікаві екскурсії, виховні години, усні журнали. Зокрема: «Слава і гордість Подільського краю», «Вони воювали за Батьківщину», «У єдності сила народу!», «Красо України – Поділля», «Незалежна Україна – у мріях виплекана, в боротьбі народжена». Такі заходи прищеплюють вихованцям любов до традицій свого народу, повагу до його історії, формують духовність, як моральну цінність людини.

Члени об’єднання  є активними учасниками  обласних та Всеукраїнських історико-краєзнавчих, етнографічних, пошукових експедицій, акцій, таких як: «Визначні місця Вінниччини», «Історія Хрещення Київської Русі – погляд крізь час», «А ми тую славу збережемо», «Золота спадщина Поділля»,   «Моя Батьківщина – Україна»,  «Моя країна – незалежна Україна».